Олександр Пожарський

Бунтівний, суперечливий дух актора Олександра Пожарського став опорою для характеру його персонажа Койота у фільмі «Мати Апостолів»

Олександр щиро розповідав нам свою історію життя. Про чудове дитинство у Берліні, бо тато був військовим, про болюче повернення родини в Україну у пострадянські реалії. Хлопець не хотів полишати Європу, і навіть, було бажання вступити у західний військовий легіон. Для цього Олександр з однокласником спробували втекти, але поліція зняла їх з потягу, та відправила до батьків.
Після школи, яку він закінчив ще у Потсдамі, поступив у Дніпропетровське театральне училище. Провчився рік, і знову поступив у цей захід, але вже на курс, який набирала педагог Неллі Михайлівна Пинська, про яку говорить з повагою, та як про великого педагога.
По закінченню почав працювати у театрі російської драми в Одесі, чесно каже, що пішов з великим скандалом, після якого, на 10 років полишив професію.

Почався перед пошуку себе, займався різним, торгівлею, був водієм, комірником.
Приохотився до алкоголю, багато палив... вів сумбурне життя, до поки, у 2008 році не потрапив 2 рази в аварію і майже не розбився.
«Тоді у 30 років я зрозумів, що це знаки, що треба щось міняти у житті. Після того, я на місяць закрився від усього для роздумів, повикидав сигарети, повиливав алкоголь, все що було раніше поганого пішло „махом“ — у смітник».
Олександр почав займатися спортом, вивчати французьку мову, готувався здійснити мрію дитинства про службу у закордонному легіоні... Але випадок повернув його до акторства.
«Мене запросив до Дніпропетровського театру на свою прем’єру однокурсник, і в мені щось клацнуло, нахлинуло... Пішов прослуховуватися до Жана Олександровича Мельнікова — художнього керівника Дніпропетровського академічного театру російської драми імені М. Горького, і він в мене повірив. З того почалось моє повернення у професію. З великою любов’ю я згадую і театр у Донецьку, де за рік брав участь у 4 прем’єрах, а потім попав до Києва, і вже тут закрутилося кіношне життя.

Перший фільм для мене і знакова роль, була роль Максима Оси у режисера Івана Сауткіна, але фільм не відзняли повністю, й виробництво було зупинене. Працювати з Іваном було честю для мене, я ніколи не забуду той досвід й ту атмосферу, яка була на майданчику. А у продовженні роботи над цим фільмом з другими людьми, я брати участь не захотів, гадаю, що і вони зі мною також, і я дуже щасливий цим обставинам».

З режисером Заза Буадзе, Олександр познайомився коли працював у серіалі «Опер за викликом». «Вже тоді я знав про фільми Зази, але у процесі роботи усвідомив на скільки це розумна та інтелігентна людина. Він все робить відповідально та професійно, і мені здалося, що тоді у нас з’явилося взаєморозуміння».

До участі у військових фільмах артист ставиться дуже обережно. «Заза дав прочитати сценарій „Мати Апостолів“, і мені сподобався й сценарій і персонаж, але я не знав як це все буде трактовано, і ми три дні спілкувались про роль, ніби домовлялись про наміри. Коли все стало зрозуміло, я погодився.

А вже на майданчику я відчув, як кожен учасник знімальної групи від акторів до техніків, жив та дихав у напрямку фільму й це зробив Заза, і це дорогого варто. Я дуже вдячний режисеру, партнерам, й всій знімальній групі».

Про стрічку актор сказав коротко: «Протагоніст у нашому фільмі — Мати, Антагоніст — Війна. Приходьте і подивіться!»

Олександр живе зараз у Бучі. Він щасливий батько й чоловік, з дружиною Оленою вони виховують двійняток, Григорія та Лізу.

І інтерв’ю він давав, після того, як заколихав дітей.

Інтерв’ю Світлана Розторгуєва,
редактор Любов Батіг