Сергій Медін

Заслужений артист України Сергій Медін про першу роль в кіно в стрічці «Мати Апостолів» і театральне життя.

Сергій Медін народився у Білорусі, а дитинство пройшло у Сумах, де зараз живе і працює у Сумському національному академічному театрі драми та музичної комедії ім. М. С. Щепкіна.

Сергій згадує, що родина булу простою, але всі любили кіно. В дитинстві добре грав у футбол і дружньою кампанією бігав на заходи до Палацу культури, який був поруч з домом.
Коли у школі викладач, ще студент музичного училища Володимир Деркач, створював духовий оркестр, то Сергію дістався альт. Сергій зауважив, що, той перший вчитель музики, тепер вже Генерал-майор й один з організаторів оркестру Почесної варти Президентського полку.
Сергій вступив у музичне училище за спеціалізацією гобой і його прийняли до музикального-драматичного театру в Сумах на посаду соліста оркестру. Після армії місце в оркестрі було зайнято, але запропонували ставку вокаліста хору. І через якийсь час фактурного, високого хлопця стали помічати режисери та запрошувати грати епізоди, а потім і великі ролі. Акторству вчився в стінах рідного театру та у режисерів постановників, з якими працював, і з вдячністю згадує і Володимира Бегму й Антона Меженіна.

На питання в якому амплуа актор працює, без удаваної скромності Сергій відповів: «Я різноплановий, від драми до комедії, люблю гострохарактерні ролі». Актор досить щільно зайнятий в спектаклях, серед яких «Танго» Славомира Мрожека. В «Лісовій пісні» грає Дядька Лева та Лісовика, зайнятий і у виставі «Сірано де Бержерак». Як каже Сергій: «У кожного актора є стопка ролей „Не зігране“... Так буває, що постановок або режисера немає, чи за віком або рано або пізно... Ось, така незіграна роль у мене — це Сірано».

Так сталося, що першу роль в кіно Сергій зіграв в стрічці «Мати Апостолів».
Про те, як артисти не столичних театрів потрапляють на кіно майданчик, можна довідатися з наступної історії від Сергія:
«Режисер Антон Меженін спеціально запросив до нашого театру кастинг директора Аллу Самойленко, яка була у пошуку нових облич. Всі, хто хотів з артистів, той і прослуховувався. Ми поспілкувалися з Аллою, і вона мені сказала: „А ви знаєте, я думаю, що ми ще будемо працювати разом“». І ось, через 2 роки дзвінок з запрошенням приїхати в Харків на перше знайомство з режисером Заза Буадзе, а потім я приїхав у Київ на проби до студії Довженка, і вже через кілька днів дізнався що затверджений на роль Іллі.

На знімальному майданчику мені було цікаво познайомитися і з колегами й кіно процесом. Я людина театральна, не знаю кіношних законів, і, дякую, що мені всі допомагали, але, в першу чергу, режисеру Зазі. Важливо, щоб людина була вдумливою, тоді зробить все правильно. І я собі думав так, якщо я в ролі на сцені театру потрапляю у світло прожектора в потрібній мізансцені, не втрачаючи емоційний стан, так і в кіно, я повинен так само влучити в роль й відчути кадр&кaquo;.
У артиста дуже добрі стосунки склалися з Наталією Половинкою, Сергій розповів: «Коли знімався фільм, ми жили в одному готелі й за чаюванням вели душевні бесіди. А ще, я дуже трепетно ставився до Максима Панченка, він грає льотчика, якого мій персонаж взяв у полон, закрив у сараї, та хотів здати сепаратистам...

Працюючи над роллю Іллі, я відчув внутрішню боротьбу мого героя. З одного боку ненависть до тих, хто вбив його сина, з другого, співчуття до матері. У підсумку, в ньому перемагає людяність і він відпускає бранця, але його життя закінчується трагічно.

Що стосується теми фільму, то це біль і для більшості українців, і для мене особисто. У мене в Маріуполі та Донецьку є родичі... Так, на жаль, на жаль, йде війна і хочеться миру. Але ми на своїй землі, і ми її захищаємо!».

Інтерв’ю Світлана Розторгуєва,
редактор Любов Батіг