Руслан Боровик. Світлини з війни

Про фото! Світлини зроблені під час російсько-української війни в 2014-2015р. в районі Донецька. Я не професійний фотограф і не планував робити фотовиставки. Фото для мене, це важлива частина життя. Я скрізь старався разом із своїм гранатометом і автоматом брати з собою фото камеру. На війні фотографування допомаголо мені психологічно. Через об’єктив камери, війна сприймалась іншою. Головне не втратити відчуття реальності, бо коли ти відкладаєш зброю і береш в руки фото камеру, це не значить що війна навколо тебе вже закінчилась і тебе не настигне ворожа куля. Але я намагався робити світлини даже під час тяжких боїв в Донецькому аеропорту. Я завжди побратимам казав, що війна рано чи пізно закінчаться, а історія і пам’ять про вас, буде вічною. Коли нас відправляли на Донбас, я вирішив взяти з собою свою фотокамеру Nikon. Дружина мене застерігла, що шкода її брати на війну і краще залишити в дома. А я відповів їй, що я або не повернусь з війни живим, або повернусь разом з моїм Ніконом. Тому переважно знімав місця, події і бойових побратимів які мене оточували. Хоча люблю фотографувати природу й архітектуру. Але війна внесла свої корективи. На фото ми бачимо портрети воїнів. Декого вже нажаль немає з нами. Траплялось так, що я робив портрети побратимів, перед останнім їхнім боєм за Україну. За 2-3 дні до загибелі. Тому я завжди пам’ятаю їх здоровими і живими. Взагалі за допомогою фотокамери, можливо зупинити час! Натиснув кнопку затвора фотокамери і на даному кадрі час зупинився назавжди. На фото побратим залишиться завжди молодим і живим. І такими вони назавжди закарбувалась в моїй пам’яті і серці. І цю пам’ять про їх, я буду доносити майбутнім поколінням, доки буду жити. Взагалі кожна зроблена мною світлина на війні, має свою історію. Вона різна! Бувала й трагічна і одночасно героїчна. І тому ми за допомогою даних світлин, хочемо доносити правду про війну і героїв цієї війни.