Творча група фільму «Мати Апостолів»

Дмитро Овечкін — народився у 1976 році в м. Черкаси. Закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», отримавши дві вищі освіти: інженера-гідравліка та економіста-маркетолога.
З 2000 року працював провідним економістом кіностудії імені Олександра Довженка, де й поступово почав залучатися до виробництва фільмів як заступник директора кінокартин. З 2004 по 2013 роки працював на телебаченні продюсером програми «Ключовий момент» на телеканалі «Інтер», продюсером та ведучим циклу документальних фільмів «Брама часу» та «Ризиковане життя», був керівником Студії документальних фільмів та заступником директора продакшн-компанії «07 продакшн». З 2013 відкрив власну компанію «Студія «Золоте Руно», де був продюсером мелодраматичного серіалу «Друге життя» та багатьох українських і міжнародних документальних фільмів та програм. З 2016 року є співорганізатором Днів українського кіно в Лівані, а з 2019 року організатором Днів українського кіно в Китаї. Особливими роботами Дмитра стали національні художні фільми «Генделик» та «Мати Апостолів».
Повнометражна військова драма «Мати Апостолів» (продюсер Дмитро Овечкін, режисер Заза Буадзе) створювалася протягом 2018-2020 років за підтримки Міністерства культури України. Фільм побудований за реальними подіями, які відбулися на сході країни у 2014р. Фільм — уклін матерям, діти яких загинули, захищаючи Україну. Його головний лейтмотив — пронизуючий біль матерів, які у пеклі цієї і будь-якої іншої війни втрачають своїх синів. Трагізм війни показано через історію однієї людини — матері, яка стрімголов вирушила на пошуки свого сина — льотчика, збитого над окупованою територією транспортного літака. Перед очима глядача постає повна картина трагедії, яку несе війна. Фільм вийде на екрани кінотеатрів України з 3 грудня 2020 року. Інтерв'ю частина 2 Інтерв'ю з продюсером фільму



Заза Буадзе — відомий український режисер і сценарист з серцем грузина, як називає себе сам.
Життя перетворило для мене Грузію й Україну в одну батьківщину, — каже він. — Одна половина мого єства сповнена Грузією, друга — Україною. Ці половинки доповнюють одна одну. Мені це подобається, вважаю це багатством«.
«Як сценарист, режисер до життя теж ставлюся як до певної божественної драматургії, в якій я персонаж. Переконаний, що моє життя також прописане, в ньому немає випадковостей».
Народився 4 серпня 1962 року в Кутаїсі у родині відомого в Грузії адвоката. Має грузинське громадянство, з 2008 постійно проживає та працює в Україні як резидент. Працює в жанрах: драма, кримінал, короткометражка.
Закінчив Тбіліський університет (факультет перської мови та літератури), Вищі курси режисерів та сценаристів (майстерня Сєрґєя Соловьйова). Наприкінці 1980-х зняв кілька короткометражних фільмів, у 1994-му — документальну стрічку «Батумська війна». Сходознавець, поліглот — вільно володіє грузинською, фарсі, англійською, українською та російською мовами. Прийшов у кіно з літератури, де і розквітнув його талант на повну силу. У 2008 році приїхав на місяць в Україну і залишився тут донині.
Його перший повнометражний фільм, який одночасно став і дипломною роботою, був знятий за оповіданням Жан-Поля Сартра «Стіна». Тільки події в ньому він переніс з Іспанії у Грузію 1924 року, яку заполонили в той час антибільшовицькі повстання.
На тбіліському телеканалі «Імеді» був режисером і сценаристом п’яти сезонів серіалу «Кава та пиво» (2003–2008). Як автор сценарію працював над фільмом «Абсурдистан» (2006), який здобув низку премій у світі.
Заза Буадзе живе в Україні, відроджує українське кіно, піднімає пласти правди, боротьби та національної самобутності українців, відкриває і повертає глядачам заборонені раніше сторінки з нашої багатостраждальної історії, забутих героїв, поглиблює розуміння подій, які сьогодні відбуваються в Україні і є болючою гіркою реальністю, особливо пов’язаних з українсько-російською війною.

Олександр Земляний — народився в Харкові, у березні 1984 року. Навчався в Київському національному університеті культури і мистецтв та у Всеросійському державному інституті кінематографії (ВГІК, Москва). Міг там і залишитися, але вірив, що українське кіно має велике майбутнє і вирішив стати його творцем. Як оператор-постановник працював з фільмами «Привіт, тату!» (2020), «Червоний. Без лінії фронту» (2020), «Мати Апостолів» (2019), «Позивний «Бандерас» (2018) та ін. У даний час працює над повнометражним фільмом «Він».
Зйомки фільму «Мати Апостолів» тривали майже півтора року. І це вже був не перший фільм Олександра на військову тематику. Він уже не раз знімав військові баталії, бойові сцени, вибухи, пожежі, часто навіть небезпечні. Але фільм «Мати Апостолів», хоч і на військову тематику, став особливим для оператора. Ця гостра і напружена драма відрізняється від попередніх фільмів своїм винятковим реалізмом, який зумів дуже тонко передати Олександр. Саме тому глядач сприйматиме кінокартину дуже природно і довірливо. Інтерв'ю з оператором фільму

Світлана Яцинич — походить з Львівщини. Виросла у патріотичній родині, з дитинства ввібрала у себе дух народних традицій, потяг до творчості, мистецтва і співу. Освіту здобувала у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Вже у 19 років створила свою першу компанію «Стар Трек Груп», займалася багатьма мистецькими проектами як продюсер у шоу-бізнесі, працювала над серіалами, кліпами, рекламою. Перший її фільм «Фокстер і Макс» був створений для дітей, потім була соціальна драма «Як там Катя?», зараз працює над мультимедійним проектом «Я, Ніна» з Яніною Соколовою.
Знаковою роботою для Світлани став глибокий і потужний фільм «Мати Апостолів», де в її обов’язки директора входило дуже багато організаційних, фінансових, бюджетних, виробничих, а часом і зовсім нестандартних питань. Гарній творчій атмосфері сприяло взаєморозуміння, тісний тандем під час зйомок з генеральним продюсером Дмитром Овечкіним, режисером Зазою Буадзе, акторами Наталією Половинкою, Богданом Бенюком, всією командою творців фільму. Інтерв'ю з директором фільму

Інга Житня — художник-постановник, арт-менеджер, графік, монументаліст, викладач. Навчалася у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. У сфері кіно працює з 2008 року як художник-постановник та художник по костюмах. Має досвід роботи з провідними театрами Києва, займається батиком, іконописом, книжковою графікою. Втілює власний проєкт — Zhytnica Creative Space. Основним ключовим фактором роботи художника в кіно вважає вміння створити таку картину, яка б найбільш реально передала атмосферу подій, прописаних у сценарії.
Працювати над фільмом «Мати Апостолів», згадує Інга, стало для неї справжнім викликом. Як художнику їй довелося не тільки відтворювати реальну війну, а й пропустити фільм через своє серце. «Необхідно було зануритись в ту атмосферу обставин, які диктує сценарій, та намалювати свою війну. Свою, як автора, який бачить це через призму свого таланту чи творчого погляду. Моя війна в цьому кіно — естетична. В ній немає бруду, жахливих лозунгів, та взагалі погрому, як в реаліях території, на якій розгортаються події фільму. Не знайде глядач документальної передачі сюжету. Цей фільм абсолютно художня картина, в якій завдяки авторській війні, авторському рішенню та авторському погляду режисера, оператора, художника та композитора вдалося створити кінокартину». Інтерв'ю з художником-постановником фільму

Марія Керо, молода і талановита художниця по костюму. Виросла в Криму, у місті Сімферополі. Уже десять років проживає в Києві. Відома своїми роботами у фільмі «Ваш Василь» (2019), серіалі «Укус вовчиці» (2019). Стала лауреатом кіно премії «Золота Дзиґа-2019» за найкращий дизайн костюмів у фільмі «Шляхетні волоцюги». Крім того уже 13 років захоплюється фотозйомками і фото проектами як організатор, стиліст і модель, але в стилістиці «похмурих казок» — лише як хобі.
Хоча спеціалізація Марії в основному історичні фільми, але вже декілька разів довелося працювати з темою АТО. Їй подобається тема військових дій, де завжди фактурно і багато деталей, є можливість розвернутися і створити історію для кожної речі, яка з’являється у кадрі. Особливе задоволення від творчості художниця отримала під час роботи над фільмом «Мати Апостолів». Захоплено згадує, як у процесі зйомок вони разом з режисером Зазою Буадзе та оператором Олександром Земляним були «на одній хвилі» у плані візуалізації роботи костюмерного департаменту, завдяки чому проект реалізувався напрочуд легко і приємно.

Ольга Ахтарнія родом з Києва. Батьки митці, тож змалку зростала у творчій атмосфері. Батько був відомим художником-графіком, роботи якого сьогодні прикрашають Свято-Михайлівський Золотоверхий собор. Мама ж часто брала доньку на свою роботу і змалку Ольга долучилася до теми кіно, бачила як все працює, як створюються фільми. Здобувши необхідну освіту в Технологічному технікумі, Ольга уже професійно долучилася до цієї захоплюючої сфери і почала працювати художницею по гриму. Сьогодні у неї на рахунку уже понад 50 фільмів.

Фільм «Мати Апостолів» — другий фільм, у якому художниця працювала з режисером Зазою Буадзе. І хоч сценарій був важкий, бо тему війни передавати завжди непросто, а особливо біль матерів, які втрачають своїх дітей, працювати над фільмом у цьому чудовому творчому колективі було для Ольги великим задоволенням.Інтерв'ю з художницею по гриму