Світлана Яцинич — директор фільму «Мати Апостолів»

У карантинні часи вже звично брати інтерв’ю на віддалі. Саме так ми поговорили зі Світланою Яцинич — директором фільму «Мати Апостолів».

У бесіді відчувалось, що говориш з мудрою, щирою, фаховою людиною з багатолітнім досвідом, а Світлані ще тільки 31 рік, і як сама вона каже: «Мені ще є до чого прагнути!».
Коріння Світлани Яцинич і її батьків з Львівщини. Виховувалась у патріотичній родині, яка любить і цінує українські традиції. Дідусь займався різьбою по дереву, створював мініатюрні церкви, а батьки гарно співали.
Після року навчання у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на акторському курсі у відомого майстра Едуарда Марковича Митницького, Світлана вирішила різко змінити свій вибір професії.

«Я можу в собі знаходити сили, щоб зрозуміти у яких сферах я не ідеальна, і які мені не підходять. З моїми амбіціями та характером, актрисою я точно не могла б стати. Я, все ж таки, організатор, мені потрібно нести відповідальність за велику кількість людей, і це я зрозуміла ще тоді».

Як підтвердження рішучості у діях і намірах, Світлана вже у 19 років відкрила власну компанію зі звучною назвою «Стар Трек Груп», з офісом у Києві на Межигірській, і в перші часи позиціювала себе більше як продюсер у шоу-бізнесі. Співпрацювала з телевізійними ТОР проєктами «Шанс», з програмою «Фабрика зірок». Потім поринула у серіальне виробництво. Була 3 роки директором знімальної групи на восьми 100 серійних проєктах. І в якийсь момент зрозуміла, що не може більше йти на такі довгі дистанції. «Мені захотілося більше творчості... Щоб працювати на таких проєктах, треба мати інше ставлення до мистецтва і бути більше дотичним до технічного виробництва. А я хотіла проявитися більше як художник, мати можливість дискутувати з керівниками художніх напрямів, на що у серіальному виробництві не завжди вистачає часу. Я пройшла цей шлях і поважаю роботу своїх колег, але знову вирішила зробити крутий поворот у житті».
Перед тим, як зробити свою першу повнометражну роботу, Світлана працювала над 4-ьох та 16-ти серійними картинами, кліпами, рекламою, тизерами. А вже після цього відбувся проєкт, де стала виконавчим продюсером художнього фільму для дітей «Фокстер і Макс» режисера Анатолія Матешко.
Також, як виконавчий продюсер Світлана зробила соціальну драму «Як там Катя?» з режисером дебютанткою Крістіною Тинькевич, а тепер у роботі новий мультимедійний проєкт «Я, Ніна» з Яніною Соколовою у головній ролі.

«А покликала мене у цю картину генеральний продюсер Олеся Корженевська. У неї таке особливе ставлення до кіно... Я рада багато чому навчитися в Олесі». І хоча Світлана має свою продюсерську компанію, але вважає себе продюсером початківцем.

Знайомство з Дмитром Овечкіним продюсером фільму «Мати Апостолів» почалося спочатку заочно. «Ми один про одного чули багато хорошого, а вже коли зустрілися реально, то я відчула, що знайшла творчо близьку людину для себе, з якою можна творити, робити хороше, глибоке і потужне кіно. Ми багато спілкувалися про кінотенденції, про принципи роботи. Кожний визначав для себе які є спільні погляди. І ми зрозуміли, що дуже схожі. Дмитро душевна, чесна та порядна людяна. Таких продюсерів мало, я вірю у його проєкти, тому що у Дмитра є масштаб. Думаю, що і надалі я прийду на командну роботу, бо це неабияке задоволення. Тому, що рішення приймаються не тільки продюсером, а всією командою. Дмитро рішучий, і може толерантно проявляти свою думку, без жорстокості й холоду, а з мудрістю і любов’ю до людей. Хороший продюсер зобов’язаний любити людей, без цього не має ніякого толку в роботі!».

На запитання, які обов’язки у директора картини, Світлана відповіла емоційно і переконливо: «Справді, насамперед це дотримання фінансових обов’язків, бюджетів, організація, процесів, координація, але й постійне прийняття, часом, нестандартних рішень. Наприклад, чому ми обирали групу каскадерів не з Києва, а з Запоріжжя? Тому що це рішення — працювати з найкращими. Як з’явилися деталі для декорації літака: фюзеляжі, крила АН — 24? Тому що, був дзвінок від директора картини у Бориспіль, і під чесне слово певні організації надавали ці деталі. Чому з’являються потрібні автомобілі, спеціально переобладнані для зйомок? І ще дуже багато тонкостей... І також, ще треба наглядати за кліматом та атмосферою у групі й на знімальному майданчику. Все це —прийняття всіх ключових рішень, звичайно разом з продюсером фільму».

Про режисера Зазу Буадзе, зі слів Світлани, вона може говорити вічно. «Це особлива людина, з особливим внітрішнім світом, з чистим, щирим серцем, майже як у дитини. Фільм „Мати Апостолів“ — мій перший фільм с Зазою, і ми спрацювалися, далі був фільм „Небо-парасолька“, де я є директором картини».

Особливу історію Світлана розповіла про знайомство з Головною героїнею фільму Наталією Половинкою. «Я дуже люблю фільм „Брати. Остання сповідь“ з нею, це актриса не просто рівня України, це європейський рівень акторства. ЇЇ відчуття, техніка, манера є ексклюзивними, як і сама актриса. Пам’ятаю, як тільки Наталія увійшла до офісу... Я побачила її очі, а коли почула характерну львівську мову, мені стало дуже тепло. Після знайомства ми поїхали у студію до композитора фільму Романа Григоріва, і вона заспівала там декілька творів з її вокального циклу „Тихі пісні“, і, чесно кажучи, такого катарсису я не відчувала давно, я не знала що зі мною коїться... такий був потужний вплив її особистості й таланту.

І, звичайно, чудовий тандем Наталії з Богданом Михайловичем Бенюком. Заза придумав для актора впізнаваний образ: патріот, совісний, людина труда та сім’ї, чистий персонаж, який зустрівся з Матір’ю й допомагає їй у скрутні часи. І хоча, між героями й виникають почуття, але це як сонячний зайчик проскочить й мине. Так, наш фільм про Любов, але Любов безумовну, всеосяжну, Вселенську, яку проносить Мати через всі жахи війни».

Світлана вважає що фільм «Мати Апостолів» треба подивитися якомога більше глядачам, тому що, такі фільми відроджують велике українське кіно!

Інтерв’ю Світлана Розторгуєва,
редактор Любов Батіг